Гамуй языкъ свой от злого и уста твои нехай не мовлятъ зрады. И зась! (XVI сторіччя)
Нерозуміння тут, бо Гоголь це час перетину двох епох. Гоголь писав не російською, а суржиком. Дума Мазепи, на відміну від "Чайки-небоги", теж написана суржиком. Але це різні суржики. Просто суржик Гоголя став літературною мовою Кацапії. До речі, Пушкіну теж дорікали, що він пише суржиком. "Иных уж нет, а те
далече..." -- "далече" та "Иных" це українізм та болгаризм за які йому не дорікали. Ги-ги-ги. І, в принципі, рос. літературна мова застрягла на рівні розвитку староукраїнської (суржика староболгарської та української).
сорóкы не троскотáша, пó лозію пóлзаша тóлько. (сороки не тріскотіли, по гілці збирали тільки) -- кацапи не розуміють, що це болгаро-український суржик, тому вигадують якусь хєрню в своїх перекладах: то гадюк, то повзучих дятлів. Їм навіть на думку не спадає, що сороки не тріскотіли, бо вони щось у дзьобі тримали.
А от якби там повзали гадюки Ліхачова, то вони би так застрекотіли, що академік би всрався. Це вам підтвердять орнітологи.
Пушкін використовував суржик, бо його рідною була французьке. Фактично він писав спотвореною мовою. А Гоголь писав суржиком через стару українську традицію, що тепер підтримує Подерв'янський, якому за це не дорікають.
І, взагалі, давні кацапи думали, що староболгарська це руська (українська) мова.