Все буде Україна
Jul. 24th, 2022 04:13 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pinto_h...Радянська міфологема про зростання «багатонаціональності» населення України була доповнена останнім часом міфом «про 130 етносів». На жаль, міфологізація етнічних процесів набуває розповсюдження не лише в публіцистиці, але й в науковій літературі. Оприлюднення лише числа (130 етносів), як аргументу в підтвердження «поліетнічності» населення України, без урахування чисельності кожного з них, а також походження, терміну перебування та особливостей територіального розміщення є фактично продовженням ілюзій радянської пропаганди і немає нічого спільного з реальними етнічними процесами.
Безпосереднє виникнення міфу «про 130 етносів» пов’язане з опублікуванням результатів Всеукраїнського перепису населення 2001 року, де був поданий перелік з 132-х найменувань.
За відомим визначенням поняття «етнічна меншина» Ф. Капоторті: «група населення, яка відрізняється від основної групи населення своїм етнічним походженням чи то своєю національністю, чи то своєю мовою, чи то своєю релігією; за своєю кількістю поступається основній групі населення; не займає домінантної позиції в країні; демонструє бажання зберігати свою самобутність і свою культуру, традиції, релігію чи мову; не складається з недавніх іммігрантів або біженців; має глибоке коріння в країні проживання (як правило громадяни цієї країни)».
Інтенсивне скорочення чисельності росіян в Україні за досить короткий термін (12 років) було викликане декількома чинниками: по-перше депопуляційними процесами з 1992 року, в результаті зменшення рівня народжуваності та збільшенням коефіцієнта смертності. По-друге, обмеженням масової міграції росіян в Україну і частковим переселенням частини їх на історичну Батьківщину, особливо на початку 90-х рр. в умовах загострення соціально-економічної кризи. І третій, головний чинник: серед росіян значне розповсюдження мали не лише ендогамні (моноетнічні), але й екзогамні (міжетнічні) родини. У результаті відродження української державності етнічні процеси набули природного характеру, коли корінна більшість асимілює меншість насамперед через міжетнічні шлюби. Народжені в таких шлюбах діти переважно визначають власне етнічне походження на користь домінантної більшості.
Тому частина росіян, які мали змішане етнічне походження, тобто були народжені в українсько-російських родинах, у 2001 році визнали свою належність до українців, що означало зміну їхньої етнічної самоідентифікації. Тому і загальна чисельність українців за 1989-2001 рр. збільшилася винятково за рахунок російськомовних українців. Визнати українське етнічне походження значно простіше, ніж засвоїти втрачену раніше мову в якості рідної. Навпаки, впродовж 1959-1989 рр. за підрахунками О. Хомри за рахунок міграцій та асиміляції чисельність росіян в Україні збільшилася на 2 230,3 тис. осіб, а чисельність українців зменшилася на 1 297,8 тис. осіб.
...
...Так, за переписом 2001 року 40,45 % росіян, які мешкали в Україні, народилися за її межами. До 1991 року росіяни не відчували себе етнічною меншиною, і в дійсності вони стали нею лише після здобуття незалежності України. Тобто, росіяни в Україні є фактично меншиною в першому поколінні, насамперед з точки зору самоусвідомлення ними свого меншинного статусу.
Для значної частина росіян, насамперед у містах східних та південних областей, до сих пір важко визнати своє становище як етнічної меншини. Тобто, як це не здається парадоксальним на перший погляд, найбільша за чисельністю етнічна меншина в Україні є не історичною, а якраз новітньою. Головна її відмінність від інших новітніх меншин полягає не лише в чисельності, але і в збереженні домінантного становища в урбаністичному середовищі на південних та східних областей України.
(джерело)
Так ось чому риги блокували перепис населення.
Безпосереднє виникнення міфу «про 130 етносів» пов’язане з опублікуванням результатів Всеукраїнського перепису населення 2001 року, де був поданий перелік з 132-х найменувань.
За відомим визначенням поняття «етнічна меншина» Ф. Капоторті: «група населення, яка відрізняється від основної групи населення своїм етнічним походженням чи то своєю національністю, чи то своєю мовою, чи то своєю релігією; за своєю кількістю поступається основній групі населення; не займає домінантної позиції в країні; демонструє бажання зберігати свою самобутність і свою культуру, традиції, релігію чи мову; не складається з недавніх іммігрантів або біженців; має глибоке коріння в країні проживання (як правило громадяни цієї країни)».
Інтенсивне скорочення чисельності росіян в Україні за досить короткий термін (12 років) було викликане декількома чинниками: по-перше депопуляційними процесами з 1992 року, в результаті зменшення рівня народжуваності та збільшенням коефіцієнта смертності. По-друге, обмеженням масової міграції росіян в Україну і частковим переселенням частини їх на історичну Батьківщину, особливо на початку 90-х рр. в умовах загострення соціально-економічної кризи. І третій, головний чинник: серед росіян значне розповсюдження мали не лише ендогамні (моноетнічні), але й екзогамні (міжетнічні) родини. У результаті відродження української державності етнічні процеси набули природного характеру, коли корінна більшість асимілює меншість насамперед через міжетнічні шлюби. Народжені в таких шлюбах діти переважно визначають власне етнічне походження на користь домінантної більшості.
Тому частина росіян, які мали змішане етнічне походження, тобто були народжені в українсько-російських родинах, у 2001 році визнали свою належність до українців, що означало зміну їхньої етнічної самоідентифікації. Тому і загальна чисельність українців за 1989-2001 рр. збільшилася винятково за рахунок російськомовних українців. Визнати українське етнічне походження значно простіше, ніж засвоїти втрачену раніше мову в якості рідної. Навпаки, впродовж 1959-1989 рр. за підрахунками О. Хомри за рахунок міграцій та асиміляції чисельність росіян в Україні збільшилася на 2 230,3 тис. осіб, а чисельність українців зменшилася на 1 297,8 тис. осіб.
...
...Так, за переписом 2001 року 40,45 % росіян, які мешкали в Україні, народилися за її межами. До 1991 року росіяни не відчували себе етнічною меншиною, і в дійсності вони стали нею лише після здобуття незалежності України. Тобто, росіяни в Україні є фактично меншиною в першому поколінні, насамперед з точки зору самоусвідомлення ними свого меншинного статусу.
Для значної частина росіян, насамперед у містах східних та південних областей, до сих пір важко визнати своє становище як етнічної меншини. Тобто, як це не здається парадоксальним на перший погляд, найбільша за чисельністю етнічна меншина в Україні є не історичною, а якраз новітньою. Головна її відмінність від інших новітніх меншин полягає не лише в чисельності, але і в збереженні домінантного становища в урбаністичному середовищі на південних та східних областей України.
(джерело)
Так ось чому риги блокували перепис населення.
