Парламентська республіка і узурпація
Sep. 12th, 2022 02:19 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pinto_hЧерговий декларатор щось розповідає.
Для того, щоби збагнути, що коїться, треба збагнути з чим ми реально маємо справу. А ми маємо справу з непродумано політичною системою, до якої еволюціонувала УССР. Апогеєм непродуманості став 2005 рік, коли Верховна Рада потягнула ковдру повноважень на себе, створивши копію Веймарської Республіки. 2009-го ЮВТ вирішила дотягнути ковдру на ВР, але не для того, щоби посилити ВР, а для того, щоби послабити президента, що мав би врівноважувати ВР. Інтелектуали (Портніков, Горбулін) і невігласи не побачили в цьому нічого поганого. Навпаки, вони вирішили, що це чудова ідея, що припинить конфлікт між президентом і ВР, що паралізував політичну систему, не помічаючи можливість узурпації за умов виникнення явища, яке тепер називають монобільшістю. Припустимо, що у 2019-му ми би мали примітивну однопалатну парламентську республіку. Чи завадило би це Зеленському узурпувати владу? Ні, бо Зеленському було би простіше стати прем'єром, а Богдан і Єрмак крутилися би десь поряд з ним. Як не дивно у 2019 неформально сталося саме те, до чого закликали ЮВТ, Портніков і Горбулін. Портніков досі просуває прімітивну однопалатну парламентську республіку, не помічаючи, що його мрія здійснилася. Якщо він цього не розуміє, то нехай погляне на Грузію чи Угорщину.
Чи можна створити однопалатну парламентську республіку з механізмами стримувань і противаг? Можна, але це буде фактична двопалатна парламентська республіка, що формально не є двопалатною, як, наприклад, в Німеччині. Можливі варіанти фактичних кількапалатних парламентських республік, але для цього треба аналізувати кожний окремий випадок еволюції сталих демократій, в яких можуть існувати навіть неформальні інституції, як це було в Генуї чи Венеції.
Для того, щоби збагнути, що коїться, треба збагнути з чим ми реально маємо справу. А ми маємо справу з непродумано політичною системою, до якої еволюціонувала УССР. Апогеєм непродуманості став 2005 рік, коли Верховна Рада потягнула ковдру повноважень на себе, створивши копію Веймарської Республіки. 2009-го ЮВТ вирішила дотягнути ковдру на ВР, але не для того, щоби посилити ВР, а для того, щоби послабити президента, що мав би врівноважувати ВР. Інтелектуали (Портніков, Горбулін) і невігласи не побачили в цьому нічого поганого. Навпаки, вони вирішили, що це чудова ідея, що припинить конфлікт між президентом і ВР, що паралізував політичну систему, не помічаючи можливість узурпації за умов виникнення явища, яке тепер називають монобільшістю. Припустимо, що у 2019-му ми би мали примітивну однопалатну парламентську республіку. Чи завадило би це Зеленському узурпувати владу? Ні, бо Зеленському було би простіше стати прем'єром, а Богдан і Єрмак крутилися би десь поряд з ним. Як не дивно у 2019 неформально сталося саме те, до чого закликали ЮВТ, Портніков і Горбулін. Портніков досі просуває прімітивну однопалатну парламентську республіку, не помічаючи, що його мрія здійснилася. Якщо він цього не розуміє, то нехай погляне на Грузію чи Угорщину.
Чи можна створити однопалатну парламентську республіку з механізмами стримувань і противаг? Можна, але це буде фактична двопалатна парламентська республіка, що формально не є двопалатною, як, наприклад, в Німеччині. Можливі варіанти фактичних кількапалатних парламентських республік, але для цього треба аналізувати кожний окремий випадок еволюції сталих демократій, в яких можуть існувати навіть неформальні інституції, як це було в Генуї чи Венеції.
