![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pinto_hЩоби трошечки пореготати
Попереджаю, що за лінком "джерело" приховані нудні роздуми кацапа. Далі процитую кумедні місця.
.А мои ти куряни свѣдоми къмети: подъ трубами повити, подъ шеломы възлелѣяны, конець копія въскръмлени.
...
Более интересна судьба глагола повити, который подавляющее большинство исследователей возводит к глаголу вить, и переводит как спеленуты. При этом нарушается «...масштабная поэтическая схема, в которой неуместно мелкое, бытовое наблюдение — спеленуты. И это говорится о воинах...
...
Прозаизм спеленуты разрушает эпически обобщенный смысловой ряд.
Глагол «повиты» встречается в одном из поучений Паисиевского сборника XIV века «...человеци есмы повиты въ гресехъ» [2]. Едва ли следует понимать церковный афоризм, как «человеки спеленуты во грехах». Думаю, что в поговорке воплотилась христианская мысль «человек порожден во грехе», и этим отличается от бога, который зачат безгрешно и порожден Девой!»
І, нарешті, рузьке язик, бо без нього ніяк не можна зрозуміти дрєвнєрузьке!!!
В русском языке хорошо известно слово повитуха — женщина, чья роль заключалась в том, чтобы помочь ребёнку появиться на свет. Разве основная обязанность повитух состояла в том, чтобы пеленать, а не помогать принять роды? (Цікаво, а "повитуха" питоме їхнє слово чи запозичене?)
...
...каким языковедом-гигантом должен был быть фальсификатор XVIII века, чтобы найти этот давным-давно забытый термин и употребить его в единственно возможном (в этом контексте) литературном значении». Термин, надо полагать, уже в XII веке применялся редко и то в литературном, книжном языке
(джерело)
Мабуть він не чув "За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.", бо кацапу неможливо таке уявити. До речі, "пеленать" теж якось мулить око. Я би переклав кацапською як "укутаны".
Значення слова
ПОВИВАТИ, аю, аєш, недок., ПОВИТИ, в'ю, в'єш, док., перех.
1. Обплітати, обвивати чим-небудь щось або що-небудь навколо чогось. [Галя:] Колись учених вінками квітчали, — от і ми твою голову, Петре, повили (Панас Мирний, V, 1955, 155);
// Укривати що-небудь собою. Зневажають подруженьки Подругу свою, Зневажають червоную Калину мою. Повий мою головоньку, Росою умий. І вітами широкими Од сонця закрий (Тарас Шевченко, II, 1963, 12); Чомусь учора і сьогодні думав Уперто я та невідступно, друже, Про молоді берези свіжовмиті, Коли їх перша зелень повила (Максим Рильський, III, 1961, 168);
// Огортати, вкривати (тканиною, одягом і т. ін.). Та повий тонким серпанком постать любу чарівниці (Леся Українка, IV, 1954, 274);
// безос. Усе снігами повило (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 123);
// Огортати, облягати (про тканину, одяг). Сине вбрання повило її під саме підборіддя й надавало вигляду молоденької школярки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 20);
// Охоплювати руками, рукою; обіймати. [Мальванов:] Ходім, я вас однесу. (Бере Любушу на руки і несе до її кімнати). [Любуша (схлипуючи, повиває його шию руками)] (Іван Кочерга, II, 1956, 38).
2. Оточувати кругом, з усіх боків. — Грузин виноградом повиває оселю... (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 52).
3. Обплітати, покривати собою (про рослини). Кучері топольові, срібненькі, підіймаються вгору; інші, чорні, позвисали над клунями; ще інші, вишневі, сливові, повивають хати (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 102); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Юрій Смолич, V, 1959, 16).
4. Огортати, затягувати з усіх боків (про дим, туман і т. ін.); оповивати. Мла повивала гори (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 107); Блакитна імла далини повила далекі села, гори, садки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196); * Образно. Лагідні очі його повивав сум (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 227);
// Огортати, затягувати з усіх боків (димом, туманом і т. ін.). І вершники помчали, полетіли, І хвилями золоченого пилу Широку площу раптом повили (Максим Рильський, II, 1956, 39); Крізь ворожий тиск мене промчав Меркурій, Він хмарою повив і врятував мене (Микола Зеров, Вибр., 1966, 274);
// Охоплювати, цілком заповнювати собою навколишній простір (про світло, темряву, тишу і т. ін.). Сівши біля вікна, закохані дуже добре могли бачити одне одного, бо місячний світ не тільки їх повивав, але й заливав усю хату (Борис Грінченко, I, 1963, 410); Густий ліс поступово повивала нічна темрява (Яків Качура, Вибр., 1953, 375); Тиша повивала весь санаторій (Юрій Яновський, I, 1958, 327); Присмерк уже повив вулицю (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 404);
// Обдавати, обвівати з усіх боків (струменем повітря, пахощами і т. ін.). Дуб холодком повільним повива... (Євген Плужник, Вибр., 1966, 114).
5. перен. Повільно охоплювати, заполонювати (про почуття, фізичний стан і т. ін.). У голосі її почулися сльози, журба; повивали вони хату й Христю (Панас Мирний, I, 1949, 278); Сон, нарешті, здолав мене. Солодке, глибоке, безмежне потерпання — воно вже повивало мене цілого (Юрій Смолич, День.., 1950, 147);
// чим. Переймати яким-небудь настроєм, почуттям. Як казку,.. викладав він спогади про своє життя, повиваючи їх тихим смутком (Степан Васильченко, I, 1959, 146); [Настя:] І думки, тяжкі, незнайомі, Сумотою душу повили (Марко Кропивницький, V, 1959, 204).
♦ Хмара повила кого — хто-небудь став дуже похмурий, невеселий. Не великомовна була та Чайчиха, не привітна: якась хмара повила її навіки (Марко Вовчок, I, 1955, 260).
6. Загортати повивачем, пелюшкою (немовля). — Коли я пішов на війну, тебе в пелюшки повивали; повернувся додому, а ти ось який (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 53); Породила мене мати У високих у палатах, Шовком повила (Тарас Шевченко, II, 1963, 140);
// перев. док., перен. Народити. [Марта:] Сину мій, сину єдиний! Чи на те ж я тебе повила, щоб так рано втеряти [втратити]..? (Марко Кропивницький, V, 1959, 189).
7. розм. Те саме, що завивати 2. Ой ти, вербо кудрявая, Хто на тобі кудрі повив? (Павло Чубинський, III, 1872, 117); Треба було.. повити вінки (Любов Яновська, I, 1959, 143).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 648.
Наробили купу перекладів і в жодному немає єдності зі "Словом". Наочний приклад того, що вони не сприймають "дрєвнєрузьке язик", але все одно треба це поцупити, хоч воно не їхнє.
"Повити" може походити від слова "вити" (виє, вию і т.інш.), а "трубами повиті" може означати "трубами приголомшені", але до цього жоден кацап не дотямить. Бггг.
Гадаю, що його, насамперед, зацікавило слово "свѣдоми", бо він його не переклав чи розтлумачив. А фонетично текст звучить якось так:
...А мої ті куряни свідомі кмети:
под трубами повиті,
под шеломи взлеліяні,
конець копія вскромлені.
І нічого не треба перекладати, бо все зрозуміло. Тільки треба пояснити, що кмети є кінною дружиною князя.
Попереджаю, що за лінком "джерело" приховані нудні роздуми кацапа. Далі процитую кумедні місця.
.А мои ти куряни свѣдоми къмети: подъ трубами повити, подъ шеломы възлелѣяны, конець копія въскръмлени.
...
Более интересна судьба глагола повити, который подавляющее большинство исследователей возводит к глаголу вить, и переводит как спеленуты. При этом нарушается «...масштабная поэтическая схема, в которой неуместно мелкое, бытовое наблюдение — спеленуты. И это говорится о воинах...
...
Прозаизм спеленуты разрушает эпически обобщенный смысловой ряд.
Глагол «повиты» встречается в одном из поучений Паисиевского сборника XIV века «...человеци есмы повиты въ гресехъ» [2]. Едва ли следует понимать церковный афоризм, как «человеки спеленуты во грехах». Думаю, что в поговорке воплотилась христианская мысль «человек порожден во грехе», и этим отличается от бога, который зачат безгрешно и порожден Девой!»
І, нарешті, рузьке язик, бо без нього ніяк не можна зрозуміти дрєвнєрузьке!!!
В русском языке хорошо известно слово повитуха — женщина, чья роль заключалась в том, чтобы помочь ребёнку появиться на свет. Разве основная обязанность повитух состояла в том, чтобы пеленать, а не помогать принять роды? (Цікаво, а "повитуха" питоме їхнє слово чи запозичене?)
...
...каким языковедом-гигантом должен был быть фальсификатор XVIII века, чтобы найти этот давным-давно забытый термин и употребить его в единственно возможном (в этом контексте) литературном значении». Термин, надо полагать, уже в XII веке применялся редко и то в литературном, книжном языке
(джерело)
Мабуть він не чув "За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.", бо кацапу неможливо таке уявити. До речі, "пеленать" теж якось мулить око. Я би переклав кацапською як "укутаны".
Значення слова
ПОВИВАТИ, аю, аєш, недок., ПОВИТИ, в'ю, в'єш, док., перех.
1. Обплітати, обвивати чим-небудь щось або що-небудь навколо чогось. [Галя:] Колись учених вінками квітчали, — от і ми твою голову, Петре, повили (Панас Мирний, V, 1955, 155);
// Укривати що-небудь собою. Зневажають подруженьки Подругу свою, Зневажають червоную Калину мою. Повий мою головоньку, Росою умий. І вітами широкими Од сонця закрий (Тарас Шевченко, II, 1963, 12); Чомусь учора і сьогодні думав Уперто я та невідступно, друже, Про молоді берези свіжовмиті, Коли їх перша зелень повила (Максим Рильський, III, 1961, 168);
// Огортати, вкривати (тканиною, одягом і т. ін.). Та повий тонким серпанком постать любу чарівниці (Леся Українка, IV, 1954, 274);
// безос. Усе снігами повило (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 123);
// Огортати, облягати (про тканину, одяг). Сине вбрання повило її під саме підборіддя й надавало вигляду молоденької школярки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 20);
// Охоплювати руками, рукою; обіймати. [Мальванов:] Ходім, я вас однесу. (Бере Любушу на руки і несе до її кімнати). [Любуша (схлипуючи, повиває його шию руками)] (Іван Кочерга, II, 1956, 38).
2. Оточувати кругом, з усіх боків. — Грузин виноградом повиває оселю... (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 52).
3. Обплітати, покривати собою (про рослини). Кучері топольові, срібненькі, підіймаються вгору; інші, чорні, позвисали над клунями; ще інші, вишневі, сливові, повивають хати (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 102); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Юрій Смолич, V, 1959, 16).
4. Огортати, затягувати з усіх боків (про дим, туман і т. ін.); оповивати. Мла повивала гори (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 107); Блакитна імла далини повила далекі села, гори, садки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196); * Образно. Лагідні очі його повивав сум (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 227);
// Огортати, затягувати з усіх боків (димом, туманом і т. ін.). І вершники помчали, полетіли, І хвилями золоченого пилу Широку площу раптом повили (Максим Рильський, II, 1956, 39); Крізь ворожий тиск мене промчав Меркурій, Він хмарою повив і врятував мене (Микола Зеров, Вибр., 1966, 274);
// Охоплювати, цілком заповнювати собою навколишній простір (про світло, темряву, тишу і т. ін.). Сівши біля вікна, закохані дуже добре могли бачити одне одного, бо місячний світ не тільки їх повивав, але й заливав усю хату (Борис Грінченко, I, 1963, 410); Густий ліс поступово повивала нічна темрява (Яків Качура, Вибр., 1953, 375); Тиша повивала весь санаторій (Юрій Яновський, I, 1958, 327); Присмерк уже повив вулицю (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 404);
// Обдавати, обвівати з усіх боків (струменем повітря, пахощами і т. ін.). Дуб холодком повільним повива... (Євген Плужник, Вибр., 1966, 114).
5. перен. Повільно охоплювати, заполонювати (про почуття, фізичний стан і т. ін.). У голосі її почулися сльози, журба; повивали вони хату й Христю (Панас Мирний, I, 1949, 278); Сон, нарешті, здолав мене. Солодке, глибоке, безмежне потерпання — воно вже повивало мене цілого (Юрій Смолич, День.., 1950, 147);
// чим. Переймати яким-небудь настроєм, почуттям. Як казку,.. викладав він спогади про своє життя, повиваючи їх тихим смутком (Степан Васильченко, I, 1959, 146); [Настя:] І думки, тяжкі, незнайомі, Сумотою душу повили (Марко Кропивницький, V, 1959, 204).
♦ Хмара повила кого — хто-небудь став дуже похмурий, невеселий. Не великомовна була та Чайчиха, не привітна: якась хмара повила її навіки (Марко Вовчок, I, 1955, 260).
6. Загортати повивачем, пелюшкою (немовля). — Коли я пішов на війну, тебе в пелюшки повивали; повернувся додому, а ти ось який (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 53); Породила мене мати У високих у палатах, Шовком повила (Тарас Шевченко, II, 1963, 140);
// перев. док., перен. Народити. [Марта:] Сину мій, сину єдиний! Чи на те ж я тебе повила, щоб так рано втеряти [втратити]..? (Марко Кропивницький, V, 1959, 189).
7. розм. Те саме, що завивати 2. Ой ти, вербо кудрявая, Хто на тобі кудрі повив? (Павло Чубинський, III, 1872, 117); Треба було.. повити вінки (Любов Яновська, I, 1959, 143).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 648.
Наробили купу перекладів і в жодному немає єдності зі "Словом". Наочний приклад того, що вони не сприймають "дрєвнєрузьке язик", але все одно треба це поцупити, хоч воно не їхнє.
"Повити" може походити від слова "вити" (виє, вию і т.інш.), а "трубами повиті" може означати "трубами приголомшені", але до цього жоден кацап не дотямить. Бггг.
Гадаю, що його, насамперед, зацікавило слово "свѣдоми", бо він його не переклав чи розтлумачив. А фонетично текст звучить якось так:
...А мої ті куряни свідомі кмети:
под трубами повиті,
под шеломи взлеліяні,
конець копія вскромлені.
І нічого не треба перекладати, бо все зрозуміло. Тільки треба пояснити, що кмети є кінною дружиною князя.
