![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pinto_hПоляни не дають спокою
Іноді треба і класиків читати:
Звідки тільки не пробувано виводити назву Волинь – і від волів, і від волинки, і від скелі, і від пташиного вола (бо горбиста), і від волохів... Виявляється, пошуковий контекст був усе ще недостатньо широким. Тому, як казав Є.С.Жариков, з воронки пошуку й не капало, бо «лише те із глека ллється, що було до глека влите». А ключик на видноті був – та не близько лежав. Там же у словнику М.Фасмера (де і про «волів», і про «воло») читаємо: «Хвалисское море – стара назва Каспійського моря, похідне від cеред.- перс. Xvārēzm (парфянського *Xvālēz-. – К.Т.) "Хорезм"» [Фасмер, IV, 229], літописні форми – Хвалииское, Хвалимское, Хвалитьская дория (перс. dāryā, дперс. draya «море»!) і, нарешті: «Хвалынское море. У народних піснях: Волынское море»... Ключик знайшов свій замочок.
Ось чому в «Золотих луках» аль-Масуді волиняни названі «коренем із коренів слов'янських», ось у чім річ, що «всі слов'яни їм покорялися»: це вчорашні скіфи-парфяни, «хвалимські саки», знайомі парні з їхньою халепою і дерибаном. Правду сказав араб. Це ми, втративши контекст, довго не розуміли, щó він каже. Не були готові до істини, сказаної відкритим текстом: корінь слов'ян – учорашні парні. Це їхні нащадки – половина росіян, поляків і словаків з Y-гаплогрупою R1a. І кожен третій українець, якщо він не Передерій.
Після волинян, як кажуть, решта стає справою техніки, бо в колі виявленої іранської тематики вже нема де подітися: етноніми кашубів, їхніх сусідів коцевів (рис. 37) і просторічне укр. [кацапи] тут виглядають похідними від дперс. xšaçap «сатрап». Дравени й деревляни однокореневі з драбами і Драбовим, отже продовжують мідійс. xšaθrap- «володар, сатрап». Звичайна у мовленні сарматів заміна всіх Р на Л (пор. вище Xvārēzm ~ *Xvālēz, Parθāvā «Парфія» ~ pahlawi) доводить до невпізнаваності ту саму основу xšaθrap- у назві ЗДОЛБунів, а з аферезою (відпадінням першого складу) – в етнонімі дуліб (але це вона! – є давніші форми з т-: в Україні р. Туляпа, у Польщі с. Tulibowo). (Показово, що ім'я Дулеп є в літопису і серед половецьких імен [Баскаков 1987, 83]). Той же механізм Л/Р робить з етноніма «паръні» – новий «палуні» (поляни), – так у Масуді. Причому, акурат там де треба – і для полян-поляків, і для полян-киян (читач напевно знає цей конфуз літопису: поляки теж названі полянами – крім того, що там же йдеться і про ляхів – і по сьогодні жодного коментаря від патріотичних науковців!) Острівці інших іранців у морі саків-хвалинців зберегли для нас і окремі форми з Р (пол. Poronin, укр. Паранине Жт), зате на карті без ліку Ясних Полян – «ясів-парнів»... (Скандинавам-данцям у пізнішій сівéрі автор присвятив півкниги 2011 р. У тих же данців є й цікаві аналоги до етноніма тиверців – tyv «злодій», tyveri «крадіжка».)
Отже, туляпи ~ дуліби, деревляни, кашуби, [кацапи] – це «сатрапові» люди, аналог «таджиків» (букв. «коронних»), на відміну як від персів, так і від «просто скіфських» людей – волинян і полян (звідки підстава для протистоянь: поляне «быша обидими деревляны и инѣми околными»). Виходить, весь цей величезний простір Іранведжа по Віслу в ті далекі століття тримався таки у магнітному полі Іранської держави. Попередники слов'ян, «саки заморські» по 180 роках у Персії Ахаменідів вирвалися від Полоза, скориставшись з Олександрових війн, і більше туди не попадали. (Машина часу професора Тищенка)
PS
** ясів-парнів -- цікавий натяк.
** ім'я Дулеп є в літопису і серед половецьких імен -- а я казав, що тюрки тут лише до них примкнули. А якщо зважити на повідомлення про те, що половці голилися (як і печеніги), то теорія про їхнє тюркське походження перетворюється на нісенітницю.
** вирвалися від Полоза, скориставшись з Олександрових війн, і більше туди не попадали. -- перестали грабувати Персію, щоби дерибанити грекоримлян, бо Персію пограбував Олександр. А кого ще грабувати, бо Персія зникла політично? Геродотові би це не сподобалося.
** саки заморські -- А це ще питаннячко, бо "дар'я" означає не тільки море, але й озеро чи річку (Амудар'я, Сирдар'я). До того ж скіфи не визнавали себе саками на відміну від сарматів.
PPS
** «сатрапові» люди, аналог «таджиків» (букв. «коронних») -- то у них не було віче? Бо на одній з мадіа-лекцій професор розтлумачив "кацапи" як прихильники сильної влади (руки). Цікаво, що греки написали, що Ігоря вбили германці. Можливо, що деревляни це уламок готської держави, що пояснює протистояння з полянами, бо незрозуміло яким чином туди притулити данців. Хоча біс знає тих греків, бо вони могли будь-кого назвати германцями, виходячи зi своїх міркувань (германці для них це не етнонім).
PPPS
Тищенко має на увазі, що поляни-палунь це не етнонім, це статус племені. Саме тому існує вірменський аналог легенди про заснування Києва у землі Палунь, що швидше за все потрапила до Вірменії коли там панувала парфянська династія.
Іноді треба і класиків читати:
Звідки тільки не пробувано виводити назву Волинь – і від волів, і від волинки, і від скелі, і від пташиного вола (бо горбиста), і від волохів... Виявляється, пошуковий контекст був усе ще недостатньо широким. Тому, як казав Є.С.Жариков, з воронки пошуку й не капало, бо «лише те із глека ллється, що було до глека влите». А ключик на видноті був – та не близько лежав. Там же у словнику М.Фасмера (де і про «волів», і про «воло») читаємо: «Хвалисское море – стара назва Каспійського моря, похідне від cеред.- перс. Xvārēzm (парфянського *Xvālēz-. – К.Т.) "Хорезм"» [Фасмер, IV, 229], літописні форми – Хвалииское, Хвалимское, Хвалитьская дория (перс. dāryā, дперс. draya «море»!) і, нарешті: «Хвалынское море. У народних піснях: Волынское море»... Ключик знайшов свій замочок.
Ось чому в «Золотих луках» аль-Масуді волиняни названі «коренем із коренів слов'янських», ось у чім річ, що «всі слов'яни їм покорялися»: це вчорашні скіфи-парфяни, «хвалимські саки», знайомі парні з їхньою халепою і дерибаном. Правду сказав араб. Це ми, втративши контекст, довго не розуміли, щó він каже. Не були готові до істини, сказаної відкритим текстом: корінь слов'ян – учорашні парні. Це їхні нащадки – половина росіян, поляків і словаків з Y-гаплогрупою R1a. І кожен третій українець, якщо він не Передерій.
Після волинян, як кажуть, решта стає справою техніки, бо в колі виявленої іранської тематики вже нема де подітися: етноніми кашубів, їхніх сусідів коцевів (рис. 37) і просторічне укр. [кацапи] тут виглядають похідними від дперс. xšaçap «сатрап». Дравени й деревляни однокореневі з драбами і Драбовим, отже продовжують мідійс. xšaθrap- «володар, сатрап». Звичайна у мовленні сарматів заміна всіх Р на Л (пор. вище Xvārēzm ~ *Xvālēz, Parθāvā «Парфія» ~ pahlawi) доводить до невпізнаваності ту саму основу xšaθrap- у назві ЗДОЛБунів, а з аферезою (відпадінням першого складу) – в етнонімі дуліб (але це вона! – є давніші форми з т-: в Україні р. Туляпа, у Польщі с. Tulibowo). (Показово, що ім'я Дулеп є в літопису і серед половецьких імен [Баскаков 1987, 83]). Той же механізм Л/Р робить з етноніма «паръні» – новий «палуні» (поляни), – так у Масуді. Причому, акурат там де треба – і для полян-поляків, і для полян-киян (читач напевно знає цей конфуз літопису: поляки теж названі полянами – крім того, що там же йдеться і про ляхів – і по сьогодні жодного коментаря від патріотичних науковців!) Острівці інших іранців у морі саків-хвалинців зберегли для нас і окремі форми з Р (пол. Poronin, укр. Паранине Жт), зате на карті без ліку Ясних Полян – «ясів-парнів»... (Скандинавам-данцям у пізнішій сівéрі автор присвятив півкниги 2011 р. У тих же данців є й цікаві аналоги до етноніма тиверців – tyv «злодій», tyveri «крадіжка».)
Отже, туляпи ~ дуліби, деревляни, кашуби, [кацапи] – це «сатрапові» люди, аналог «таджиків» (букв. «коронних»), на відміну як від персів, так і від «просто скіфських» людей – волинян і полян (звідки підстава для протистоянь: поляне «быша обидими деревляны и инѣми околными»). Виходить, весь цей величезний простір Іранведжа по Віслу в ті далекі століття тримався таки у магнітному полі Іранської держави. Попередники слов'ян, «саки заморські» по 180 роках у Персії Ахаменідів вирвалися від Полоза, скориставшись з Олександрових війн, і більше туди не попадали. (Машина часу професора Тищенка)
PS
** ясів-парнів -- цікавий натяк.
** ім'я Дулеп є в літопису і серед половецьких імен -- а я казав, що тюрки тут лише до них примкнули. А якщо зважити на повідомлення про те, що половці голилися (як і печеніги), то теорія про їхнє тюркське походження перетворюється на нісенітницю.
** вирвалися від Полоза, скориставшись з Олександрових війн, і більше туди не попадали. -- перестали грабувати Персію, щоби дерибанити грекоримлян, бо Персію пограбував Олександр. А кого ще грабувати, бо Персія зникла політично? Геродотові би це не сподобалося.
** саки заморські -- А це ще питаннячко, бо "дар'я" означає не тільки море, але й озеро чи річку (Амудар'я, Сирдар'я). До того ж скіфи не визнавали себе саками на відміну від сарматів.
PPS
** «сатрапові» люди, аналог «таджиків» (букв. «коронних») -- то у них не було віче? Бо на одній з мадіа-лекцій професор розтлумачив "кацапи" як прихильники сильної влади (руки). Цікаво, що греки написали, що Ігоря вбили германці. Можливо, що деревляни це уламок готської держави, що пояснює протистояння з полянами, бо незрозуміло яким чином туди притулити данців. Хоча біс знає тих греків, бо вони могли будь-кого назвати германцями, виходячи зi своїх міркувань (германці для них це не етнонім).
PPPS
Тищенко має на увазі, що поляни-палунь це не етнонім, це статус племені. Саме тому існує вірменський аналог легенди про заснування Києва у землі Палунь, що швидше за все потрапила до Вірменії коли там панувала парфянська династія.
