pinto_h

Музей Міхаіла Булгакова? Хіба? Кожен, хто хоч раз його відвідав, знає: в тому вигляді, в якому музей народився й продовжує своє існування, це музей «Білої гвардії». 9/10 натхненної, ностальгійної експозиції — пам’ятник не реальним мешканцям будинку, а героям улюбленого роману пізньої радянської інтелігенції, передусім російської, з буквальною візуалізацією цілих його сторінок.
...
Російські письменники й режисери часів «відлиги» вигадали вірних і непідкупних більшовиків-ідеалістів, старанно уникаючи згадувати справжніх перших радянських вождів, в повному складі репресованих і не реабілітованих. І вони ж почали по-новому зображати в своїх творах білогвардійців — ошатних, з гарними манерами, цілком позитивних і привабливих. Тоді ж з’явилися фейкові романси про поручиків Голіциних і корнетів Оболєнских. Білогвардійський міф був свого роду формою спротиву грубому радянському побуту й потворним проявам ідеології, тобто феноменом переважно естетичної природи. Водночас подекуди, зокрема в Україні, він виконував конкретну функцію підтримання імперської ідентичності. Краще вже ці, ад’ютанти його превосходительства, ніж чужі й ворожі мазепинці-петлюрівці-бандерівці. (джерело)

Саме так. В "Ад'ютанті..." батька Ангела показали як сільського бандюгана, а в реальності він був колишнім офіцером імператорської армії як вигаданий головний герой капітан Кольцов. Мазепінець-петлюрівець, але, на жаль, в його голові бігали якісь дивні таргани.

А взагалі, щоби скласти уявлення про білу гвардію рекомендую "Непотрібність великоруської літератури..." Нечуя-Левицького, бо там згадуються епізоди пов'язані з російськими губернаторами. Це представники найвищої касти. До речі, в його публіцистиці теж зустрічаються цікаві моменти про війну на Балканах.